Школа! В ній лунає рідне слово,

В ній надія на обнову,

З неї виллється мов море

Струя світла у простори…

Історія народу – це верстова дорога, яка веде від сивої давнини до сучасності, а освіта є невід’ємною складовою частиною людської історії, вона вбирає в себе тисячолітній досвід і є визначальним чинником дальшого поступу суспільства.

Усе навкруги починається із школи, а в школі – із учителя. А яка ж доля судилась нашій школі і рідним вчителям?

Народилась наша школа в далекому 1905 році. Це була звичайна церковно-приходська школа, яка містилась у звичайній сільській хаті. Першими вчителями були П.Г. замків та Х.Т. Верховський.

Після створення в 1923 році колективного господарства «Схід» школу перевели до будинку управління економії, де було дві кімнати, коридор. В новоствореній піонерській організації було чотири піонери.

В 1935 році школа стала семирічною. Школярі навчалися в двох приміщеннях. Одночасно розпочалося будівництво нової школи, де було вже чотири класні кімнати і навчалося 56 учнів. Вчительський колектив складався з п’яти спеціалістів, директором був на той час Т.К. Дурденко.

Поступово росло населення сіл, хуторів, міцнішали господарства, народжувалось більше дітей. Школі потрібні були вчителі.

Мирне життя перервала війна. Чоловіки пішли на фронт, жінки і діти евакуювалися або страждали під ігом окупації.  Багато добропільців віддали життя, захищаючи рідну землю.

Після звільнення Донбасу та повернення країни до мирного життя відновлюється робота школи. В 1946 році її директором було призначено Кулішова Івана Дмитровича, заступником – Тимошенко Галину Семенівну, випускницю Сталінського (Донецького) педагогічного інституту. Прибули до школи й інші молоді спеціалісти: С.П. Висоцька – вчитель російської мови та літератури, В.А. Пузиренко, С.Ф. Салюк – вчителі української мови та літератури, М.П. Савченко, Н.Т. Костенко – вчителі математики.

На початку 50-х років школу очолила Галина Семенівна Тимошенко, її заступником було призначено випускницю Харківського педагогічного інституту Катерині Павлівну Рарок, яка в 1958 році стала директором школи. Заступником Катерини Павлівни стала Ніна Павлівна Морозько.

В той час педколективу школи попвнився молодими спеціалістами. Це вчителі математик В.І. Лаврова, І.Ю. Чорненький, англійської мови С.К. Семенченко, хімії Л.В. Безкоровайний, російської мови та літератури Н.Ф. Баранова, історії В.П. Марченко. Покращено матеріальну базу школи.

З 1971 року заступником директора з навчально-виховної роботи працює Зоя Іллівна Федотова. Завдяки наполегливій роботі педагогічного колективу, впровадженню досягнень науки і передового досвіду, школа стає однією з провідних в районі, опорною з багатьох напрямків.

З 1977 року на посаду директора школи призначено Віктора Петровича Марченка, який обіймає цю посаду і сьогодні.

Старе приміщення школи сталювало тісним, тому у 1979 році зведено нове типове приміщення на 320 учнів з їдальнею, спортивним залом, майстернями, широкими рекреаціями.

Учні надавали велику допомогу сільськогосподарському підприємству «Правда» в обробці та збиранні овочів і просапних культур. В школі було запроваджено вивчення основ механізації сільського господарства, що давало її випускникам  можливість  одержувати професію механізатора. Тому більшість працівників КСП «Правда» та Чапаєва – випускники нашої школи.

Багато років у школі працювали учнівські виробничі бригади, а влітку – табори праці та відпочинку старшокласників. Щороку члени бригади обробляли площу 160-230 га. Кошти, зароблені ними, витрачалися на харчування дітей у шкільній їдальні, на екскурсійні поїздки, відпочинок дітей. Керівництво КСП «Правда» надавало школі матеріальну підтримку перед початком кожного навчального року, заохочувало випускників до роботи в господарстві.

Приділялася увага  фізичному та військово-патріотичному вихованню дітей. Зустрічі з ветеранами війни, святкові концерти, виступи агітбригад – ось далеко неповний перелік заходів, що сприяли вихованню молоді.

Педагогічний колектив багато уваги приділяв і приділяє підвищенню якості знань учнів. Про це свідчить нагородження учнів золотими і срібними медалями.

Більшість випускників продовжили своє навчання у вищих та середніх навчальних закладах, по закінченні яких поповнюють ряди інженерів, вчителів,  лікарів, агрономів, економістів, працівників правоохоронних органів, військовослужбовців.

Наша школа – це співдружність педагогічних працівників, об’єднаних однією метою – пошук нових технологій у навчанні та  вихованні дітей. пріоритетними стали напрямки індивідуального та диференційованого навчання. Глибоко впроваджується передовий педагогічний досвід. «Розвиток компетентностей, здібностей та обдарувань учнів шляхом упровадження нових освітніх технологій на уроках та в позакласній роботі» - це проблема над якою працює сучасний педагогічний колектив.

Колектив Добропільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів не стоїть на місці, іде в ногу з часом.