Шкідливим звичкам скажемо – ні! 

Якісна профорієнтація старшокласників – запорука надійного виховання підлітків. Не секрет, що у такому віці людина потребує допомоги з боку дорослих, але надмірна увага злякає дитину та розлютує її. Потрібна профорієнтація школярів, яка буде виконуватися кваліфікованим спеціалістом. У Львові скористатися допомогою фахівця здатен кожний городянин. На сайті ви зможете без зайвих проблем та переплат замовити послуги психолога, який швидко визначить проблеми та бажання підлітка. Це важливо, отже ви збираєтеся віддати навчатися дитину, яка, можливо, своє життя присвятить роботі за спеціальністю.
Вибір професії – важливий крок у житті. Напевно кожний знає хоч одну людину, яку змусили навчатися там, де вона не бажала. Наприклад, заможні батьки віддають проти бажання навчатися у дорогі ВИШі за кордон. Зрозуміло, що всі ми бажаємо найкращого своєї дитині, але для вибору професії треба поговорити. Проходити профорієнтація учнів може у режимі тестування. Це найбільш сприятливий підхід та не займає багато часу. Компетентні спеціалісти нашої компанії підібрали та розробили не тільки запитання, а й порядок їх слідування. Це допомагає швидко виявити інтереси та напрямки думок. Правильні щирі відповіді на крок зближують тестуємого до вибору професії саме за бажанням. Батьки при цьому повинні проаналізувати результати тесту та разом з психологом визначити декілька професій, які потім представити підлітку для остаточного визначення.

Профорієнтація старшокласників – важливий крок у житті!

1.  Вибір професії - складний і відповідальний крок у твоєму житті.
2.  Не надавай вибір своєї майбутньої професії нагоді.
3.  Користуйся інформацією професіоналів.
4. Професію треба обирати свідомо, з урахуванням своїх здібностей, внутрішніх переконань (тільки байдужі йдуть куди доведеться), реальних можливостей, зваживши всі «за» і «проти».
5. Вивчи глибше самого себе: розберися в своїх інтересах (що тобі цікаво на рівні хобі, а що може стати професією), схильності, особливості свого характеру і фізичних можливостях.
6.  Подумай, які у тебе сильні і слабкі сторони, головні і другорядні якості.
7. Ознайомся з професіями, які відповідають твоїм інтересам і здібностям. Прочитай більше книг, статей, журналів.
8.  Ознайомся з навчальними закладами, в яких можна здобути обрану професію.
9. Зістав свої особисті якості і можливості з характером тієї професії, яку ти вибрав.

• .онлайн-екскурсії до найкращих українських компаній та організацій тощо за посиланням https://hryoutest.in.ua/courses/onlayn-ekskursiji.

З 25 листопада до 10 грудня відбувається щорічна Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства". 

Акція "16 днів проти насильства" – це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини. 

Насамперед пам’ятайте, що ви не самотні і не винні в тому, що сталося. Зверніться по медичну допомогу до найближчого закладу охорони здоров’я. Якщо це безпечно, попросіть про підтримку у родини, друзів або сусідів.

Ви також можете звернутися по підтримку до інших спеціалізованих служб або зателефонувати на гарячу лінію (0 800 500 335), яка допомагає постраждалим від ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН) в отриманні необхідної допомоги, зокрема, направлень до фахівців.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

"Толерантність - це дорога до миру і співпраці"

Актуальність теми

16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість.

У житті людина спілкується з  різними льдьми, тому важливо навчитися поважати культурні цінності, як свого народу, так і представників іншої культури, релігії, навчитися знаходити точки дотику.

- Що означає слово толерантність?

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Це повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності.

Передусім,  толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль -  не повинно сприйматись толерантно.

Нині актуальним є зняття соціальної напруженості у суспільстві. Такі демократичні цінності, як вибір, право на власну думку, свобода совісті, - тобто все те, що дозволяє зберегти різноманітність суспільства і світу в цілому, ще не усвідомлені повною мірою, а значить і основний принцип толерантності – "гармонія в різноманітті" – залишається поки за межами її соціокультурного процесу.

1. Стежити за спільним спілкуванням в сім’ї. Спочатку було слово… Тому будь-які жаргонні вислови впливають з неймовірною силою на формування особистості дитини. Якщо в сім’ї є нормальною  фраза «Ти вівця, баран! От дурепа!» тощо, то дитина вже звикла та не ображається, вона обов’язково перейме цю манеру висловлюватися. Але товариші сприйматимуть болісно подібні слівця, адже їх виховували в іншій сім’ї. Так починає проявлятися нетолерантне ставлення дитини до своїх одноліток. А пізніше — й узагалі до усіх людей. Уникайте цього, завжди стежте за своїм мовленням і коригуйте дитячі звички лихословити. 
2.     Розкажіть дитині про народи світу, їхні звичаї та обряди. Часто батьки бідкаються, чим розважитися з дітьми, як їх зацікавити. А все дуже просто — варто завжди починати з розмов. Спілкуйтеся з дітьми на цікаві теми, можливо, і самі дізнаєтеся чогось нового. 
3.     Розкажіть про неймовірні відмінності людей в усіх сферах життя. Хтось фарбує в зелений колір волосся, а хтось носить паранджу — і все це зустрічаємо в нашій державі. Тому дитина повинна проявляти стриманість у своїх емоціях.
4.     Розкажіть про зовнішні відмінності та людей з обмеженими можливостями. У когось може бути родима пляма на усю щоку, в когось — трохи смішний кирпатий носик чи великі очі, інші мають якусь інвалідність – але всіх нас об’єднує те, що ми люди, живемо на цій планеті. І якби всі вибірково ставилися до кожного: добре до красивих і, на нашу думку гарних, а решту зневажали, щасливіші ми б через це не були. Людство тим і відрізняються від тварин, що в нас не діє природний відбір. І часом люди слабкі, або скалічені зовні, мають дуже чисту душу та добре серце, володіють глибоким мисленням та здатні на жертовність і подвиги, на відмінну від красивих лише зовні чоловіків і жінок. Такі речі не всім зрозумілі, дітям усе нелегко пояснити, але це важливо і говорити про це потрібно!
5.     Розкажіть, що толерантності не заслуговує поведінка людей, яка порушує соціальні норми.  Батьки так прагнуть навчити дітей толерантності, що ті в свою чергу починають плутати поняття та терплять несправедливість від людей, які виявляють неповагу, обманюють та ображають, а інколи навіть б’ють. Тож цей момент також слід обговорити з дітьми.

• Кожна особистість є такою, якою вона є, і якщо я хочу мати власну неповторну індивідуальність, то цього бажають і інші.
• Кожна людина має права, дані їй законом, і в цьому ми рівні.
• Інша особистість висуває такі ж потреби й прагнення, як й я, - бути шанованою. значимою, цінованою, користуватися довірою.
• Будь-яка людина  має свої сильні сторони, на які можна спертися в процесі спілкування.
• Будь-яка людина піддається змінам.
• Я для іншого є іншим - так само, як і він для мене.

належить вам, а не партнерові.

• можна й потрібно обговорювати будь-які проблеми - тільки так можна знайти шляхи їхнього розв'язання;
• необхідно поважати соціальні цінності й основні правила співіснування/співробітництва у громаді й підкорятися їм;
• цілісне визнання унікальності іншої людини та взаємоповага є єдиним шляхом створення мирної атмосфери;
• прагнення підвести всіх під одну мірку і зробити їх однаковими нереальне, ірраціональне, більше того - небезпечне, оскільки допускає деперсоналізацію особистості.

ЦІНУЙ СВОЄ ЖИТТЯ!

Рекомендації

щодо профілактики суїцидальних тенденцій

Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка -  це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Розрізняють декілька видів самогубств:

1. Неусвідомлюване самогубство.

2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

4. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

б) форми суїцидальної поведінки:

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

д) суїцид, спровокований засобами масової інформації;

е) суїцид, спричинений депресією.

Фактори ризику:

 сімейні проблеми;

• попередні спроби самогубства;

• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

• алкоголізм;

• вживання наркотиків і токсичних препаратів;

• афективні розлади (особливо — важкі депресії);

• хронічні або невиліковні захворювання;

• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).

Мотивами суїцидальної поведінки можуть бути:

• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

• втрата близької, коханої людини;

• конфлікти з батьками, однолітками;

• неможливість бути зрозумілим, почутим;

• переживання, образи;

• почуття помсти, протесту, загрози;

• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;

• страх покарання батьками;

• шкільні проблеми.

Пам`ятка для батьків: «Як уникнути суїциду»

Шляхи профілактики:

• вживайте заходи, які могли б упорядкувати життя дитини, організуйте життя в сім’ї так, щоб воно стало більш передбаченим, менш напруженим;

• любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов, але уникайте істеричних форм її прояву;

• поліпшення розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка, виховних впливів, які застосовуються в родині, а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині;

• формування у дитини життєвих цінностей та цінності власного життя.

Шляхи розв’язання:

18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми

Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Торгівля людьми – це сукупність таких ознак: 

• вербування;
• перевезення;
• передача;
• продаж; 
• усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі;
• використання у військових конфліктах;
• залучення до злочинної діяльності; 
• трансплантація чи насильницьке донорство; 
• примус до заняття проституцією; 
• рабство і ситуації, подібні до рабства;
• примусова праця;
• залучення в боргову кабалу;
• використання шантажу, погроз, насильства.

Якщо:

• Вас силою примушували працювати;
• Вам не виплатили обіцяної заробітної плати;
• у Вас відібрали паспорт чи інші документи;
• Вас насильно утримували, контролювали;
• Вам погрожували, шантажували;
• Вас змушували до жебрацтва;
• Вас втягнули у проституцію, порнобізнес;
• Ви стикнулись з обманом, насильством;

• Сексуальна експлуатація, примушування до проституції.
• Використання у порнобізнесі.
• Трудова експлуатація.
• Примусове жебрацтво.
• Примусове втягнення у злочинну діяльність.
• Торгівля людьми з метою вилучення органів тощо.

ПІДТРИМКА ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД  ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ:

• правова, психологічна, соціальна та матеріальна;
• відновлення документів;
• сприяння у працевлаштуванні;
• медичне обстеження та лікування.

Соціальний відеоролик "Зупини торгівлю людьми" ЗА ПОСИЛАННЯМ: 

https://www.youtube.com/watch?v=ovo-kJhcrL0 

Оцінюючи зусилля України в боротьбі з торгівлею людьми, необхідно зазначити, що наша держава однією з перших у Європі ухвалила закон про кримінальну відповідальність за здійснення зазначеного злочину.

Так, ключовими актами у національному законодавстві, що діє у сфері протидії торгівлі людьми є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України “Про протидію торгівлі людьми”, Закон України “Про охорону дитинства”, Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” тощо.

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

10жовтня  - Всесвітній день психічного здоров'я

Ментальне здоров'я (психічне здоров'я) – це стан благополуччя, при якому людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти.

В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку. Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання, перехід з молодшої ланки до середньої, — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив. Сором, відчуття провини, самотності, неспроможності — це можливі наслідки тривалого стресу. Початок чогось нового в навчанні може посилювати ці стани, і зараз діти особливо потребуватимуть підтримки батьків і педагогів.

В межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською старувала комунікаційна кампанія.

Мета кампанії – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров'я, дати розуміння та показати інструменти, які допоможуть українцям дбати про свій внутрішній стан.

У межах кампанії створено спеціальну сторінку: http://howareu.com (howareu_program), де запропоновані контакти, посилання, поради, продукти, техніки та методики, які допоможуть піклуватися про ментальне здоров'я – своє та людей поруч.

Facebook – https://www.facebook.com/howareu.program

Instagram – https://www.instagram.com/howareu_program

YouTube – https://www.youtube.com/@howareu_program

Twitter – https://twitter.com/howareuprogram

Telegram – https://t.me/howareu_program

TikTok – https://www.tiktok.com/@howareu_program

Viber  – https://invite.viber.com/?

g2=AQAyHzQp6XJwmVCkkkXeWJVdLF8eAQa8Pzq3NYgcLWJGls3sN3tGibu5P%2BEH0rsb

1. Всеукраїнський урок з ментального здоров'я 7-11 класи: «ТИ ЯК? Повертаємось до школи!»: https://megogo.net/ua/view/22559086-vseukrains-kiy-urok-z-mental-nogo-zdorov-ya-7-11-klasi-ti-yak-povertaiemos-do-shkoli.html?video_view_tab=description
2. Всеукраїнський урок з ментального здоров'я 1-6 класи: «ТИ ЯК? Повертаємось до школи!»: https://megogo.net/ua/view/22559076-vseukrains-kiy-urok-z-mental-nogo-zdorov-ya-1-6-klasi-ti-yak-povertaiemos-do-shkoli.html

1. Аптечка психологічної самодопомоги від Всеукраїнської програми ментального здоров’я “ТИ ЯК?”: Аптечка.pdf - Google Диск
2. Психологічні онлайн-консультації Teenergizer для дітей та підлітків: Консультації | Teenergizer
3. Національна гаряча лінія для дітей та молоді La Strada для підтримки в будь-яких життєвих ситуаціях: 0 800 500 225

02.10 - 06.10 - Тиждень протидії булінгу "Стоп булінг!"

Сьогодні все частіше в шкільному середовищі звучить слово «булінг». У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування чи залякування.

Булінг відрізняється від звичайної суперечки між дітьми тим, що супроводжується фізичним чи психологічним насиллям: дитину висміюють, залякують, б’ють, псують речі. 

Найбільш поширені різновиди цькування: психологічне і фізичне. Вони відрізняються за низкою ознак.

До психологічних прикмет того, що дитина зазнає булінгу належать: відсутність у дитини друзів, страх ходити до школи, занижена самооцінка.

Ознаками фізичного булінгу можуть бути зламані іграшки, зіпсовані особисті речі, брудна шкільна форма, синці. Через поширення ролі Інтернету і соціальних мереж з’явився новий вид цькування – кібербулінг. Один із його проявів – це надсилання погрозливих та образливих текстових повідомлень.Фахівці радять, що дитині не варто намагатися вирішити ситуацію самостійно. Краще звернутися до батьків, вчителів або дорослих, яким дитина довіряєю

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.

Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;
• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Для дітей та підлітків ІНТЕРНЕТ залишається світом розваг та спілкування з друзями.                     Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, одним відео в соціальній мережі чи повідомленням може ховатися справжня небезпека, наразі збільшується кількість випадків небезпечної поведінки дітей в мережі інтернет, соціальних групах, що загрожує їхньому життю, здоров’ю та безпеці.

Дуже важливо формувати поведінку дітей в Інтернеті, інформувати про небезпеки, з якими можуть стикнутись діти в мережі та про способи захисту себе та дітей в інформаційному просторі.

інформації за посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=espwzDTLVkE

https://drive.google.com/drive/folders/10NYnF6QEUCT5xP5kIpinA2kLrAsvVGyl

Інтернет під час війни: правила поведінки в інформаційному просторі для дітей:

https://drive.google.com/drive/folders/10NYnF6QEUCT5xP5kIpinA2kLrAsvVGyl

ПРАКТИЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ  БАТЬКІВ

ПІД ЧАС АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ДО ШКОЛИ:

1) Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, не вживайте образливих слів.
2) Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.
3) Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
4) Зустрічайте зі школи дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
5) Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
6) Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах;
– якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги.
7) У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї.
8) Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть,зніме напруження, допоможе спокійно заснути,відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм добрим ставленням.
9) Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль,поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження, тому регламентуйте додаткове навантаження (гуртки, секції).
10) Якщо з'являються такі стани як втома, порушення сну, виникає дратівливість, плаксивість, знижується апетит, маса тіла, виникають труднощі психологічного характеру (почуття страху, негативне ставлення до навчання, учителя тощо) – найчастіше це симптоми шкільної дезадаптації дитини.

• Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

 • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

 • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

 • Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

 • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

 • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

 • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

 • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

 • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

 • Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

• Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Багато батьків вважають, що підготовка до школи обмежується умінням

читати, писати і рахувати. Але це, насправді, - лише верхівка айсберга.

Підготовка до школи – питання набагато більше і складніше.

У теорії ні писати, ні читати, ні тим більше задачки вирішувати дитина не

повинна вміти. У кожному разі, звичайна школа зобов’язана прийняти дитину і навчити її цьому. Але на практиці, краще, якщо дитина буде мати уявлення про навчальну діяльність, інакше малюку буде важко наздогнати навчальний темп, або дитина буде відставати від більш підготовлених однолітків і відчувати себе незатишно серед однокласників.

Основні моменти, які необхідно врахувати при підготовці малюка:

 розвиток загального кругозору (найкращий спосіб розширити горизонт знань - це бесіди з дитиною «про життя», спільне читання книжок і обговорення їх подій);

 вивчення цифр і букв, кольорів і геометричних фігур, понять право / ліво, маленький / великий, вузький / широкий та інше;

 по можливості - вміння читати (досить по складах хоча б) і рахувати (досить в межах 10);

 в обов’язковому порядку розвиток дрібної моторики, простіше кажучи, дитині необхідні заняття, розвиваючі спритність кистей і пальчиків.

Необхідність цього пояснюється і у розвитку вміння писати, і у розвитку мови (у структурі мозку дитини обидва ці центри щільно «зчеплені»).

Щоб розвивати моторику дитині потрібно побільше ліпити, малювати, працювати з конструктором, займатися з дрібними предметами, такими, наприклад, як намистинки, монетки, сірники, зубочистки. З цих предметів можна робити намисто, фенички, викладати картини, створювати аплікації – все це розвиває, крім іншого, ще й увагу, і посидючість дитини;

 тренування пам’яті. Відмінно підійде заучування віршиків і текстів пісень (крім розвитку пам’яті, це дасть можливість блиснути в школі на заняттях вашому малюкові);

 вміння аналізувати, класифікувати. Це звучить складно – «причинно-наслідкові зв’язки», - але насправді мається на увазі, що дитина може переказати прочитану історію сама, структурувати її, виявити, що і в якій

послідовності сталося, вміє зібрати ціле з частин картинки, розкласти предмети за якогось певного ознакою, наприклад, за кольорами, розмірами або принадлежністю (їжа, іграшки, одяг).

Проте слід розуміти, що навички дитини та її здібності і психічна зрілість - не одне і те ж. Крім того, батьки часто забувають, що важливі не стільки вміння, скільки пізнавальна активність дитини - жага знань, бажання пізнавати нове.

Нерідко батьки помилково сприймають власного малюка, як «посудину для знань», яку потрібно наповнити, а не як «факел», який необхідно запалити.

Крім запасу знань, підготовка до школи передбачає наступні вміння дитини:

 спілкуватися, розуміти і застосовувати поведінкові норми;

 не боятися контактувати з однолітками і дорослими;

 вміти відстоювати власну позицію словесно, аргументовано;

 усвідомлювати значення навчання в школі, порядок і правила навчання;

 вміти підкорятися правилам, розуміти, що таке дисципліна;

 мати бажання вчитися, позитивну мотивацію до навчання;

 вміти за своєю ініціативою і цілеспрямовано працювати над завданням, планувати, організовувати свої дії, усвідомлювати їх наслідки. Як приклад можна навести збір свого портфеля в школу і виконання домашніх завдань – це дитина повинна робити самостійно, інакше, якщо з першого класу ви залишите це за собою, то, як підтверджують психологічні дослідження, з імовірністю 70% цей обов’язок, так і залишиться на

батьківських плечах до самого випускного;

 мати позитивне ставлення до світу, а головне до самого себе.

Ще одним важливим моментом є готовність організму дитини до школи. У перший рік навчання навантаження на імунітет буде дуже серйозним, тому обов’язково займіться фізичною підготовкою дитини та оздоровленням перед вступом до школи.

Гарячі лінії психологічної допомоги:

• Інтернет-платформа психологічних консультацій «Розкажи мені»

Психологічна підтримка  https://t.me/psy_support

• Тeenergizer (для підлітків)    https://teenergizer.org/uk/consultations/
• Гаряча лінія PIN (людина в біді)   https://ukraine.peopleinneed.net/ua/kontaktna-informatsiia
• ізраїльська кооперація - Безкоштовно, дистанційного онлайн-сервісу для українських родин, які потребують медичної та психологічної допомоги         https://www.kaf-assist.org/?fbclid=IwAR0LeMPV5ML9U_kmwFoivG8yEFleRHw-gYEhREv2XKRl_FPGaQXzTX7g7q

• Психічне здоров'є для України     і https://www.facebook.com/108912897259781/posts/497914748359592/
• Психотерапевт від Укрінформу    https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3414596-psihoterapevt-so-treba-znati-pro-samodopomogu-pid-cas-vijni.html
• Група Психологічна допомога українцям під час війни         https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022
• Фонд «Маша» спільно з центром нейропсихології «Рівновага»         https://forms.gle/419aQaXLMzk3FADA7

• Гаряча лінія «Варто Жити»     тел.         5522 — lifecell та Vodafone (дзвінки безкоштовні)    38 (093) 170 72 19 — Kyivstar (за тарифами оператора)

• ТЕЛЕФОНИ ВОЛОНТЕРІВ БЕЗКОШТОВНОЇ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ ФАХОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ "СТОП, ПАНІКА":https://ukraineisforever.notion.site/ukraineisforever/ax-925902b5c48a4d7589fdeff2deba6233

ЯК ПЕРЕЖИТИ ПІДЛІТКОВУ КРИЗУ ? 

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. 

Пропонуємо дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.

Батьківський тривожний опитувальник

Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком.  Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так».

• Ви помітили зміни в поведінці підлітка?
• Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)?
• Чи часто ця поведінка трапляється?
• Чи триває вона понад два тижні?
• Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини?

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей.

Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

• постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
• порушення сну, жахливі сновидіння;
• постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
• надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
• низька концентрація уваги;
• постійна дратівливість;
• руйнування стосунків;
• занурення в себе;
• очікування небезпек або поразки;
• панічні атаки;
• сприйняття нового як загрози.

Дізнатися більше за посиланням:

https://drive.google.com/drive/folders/1-beJ-_JVC_udqlAYHlBLbkU6UaYam0cB?usp=share_link

​

Як проявляється тривога у дітей?

Ознаки тривоги:

• швидка втомлюваність;
• труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
• порушення засинання і неспокійний сон;
• втрата апетиту або його посилення;
• вологі або холодні долоні чи ступні;
• постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
• очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
• постійний плач чи надмірна плаксивість;
• надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
• нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
• тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

5 вправ, щоб знизити тривогу

https://drive.google.com/file/d/181EEe1TjskRAVNvnEoErIjIlFDVcK-My/view?usp=share_link

"8 порад подолання стресу у дітей під час війни від психологів ЮНІСЕФ Україна"

 https://www.youtube.com/watch?v=VAjqU5oTZnY

Як подолати паніку (вправи від Світлани Ройз)

https://drive.google.com/file/d/1Mo3M5HlKu6-zT7aK8JDksaA8DYSecyZG/view?usp=share_link

• Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
• Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
• Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
• Не знати відповідей на всі питання — нормально.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЙ ДИТИНИ - ЗА ВІКОМ -  НА СТРЕСОГЕНУ ПОДІЮ

ПОСИЛАННЯ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ:

https://drive.google.com/file/d/1Nq_QaQa4oPVnd2_0Rv8fJoBFjC4ljszw/view?usp=sharing

ЯК ПОДАЛАТИ ПАНІКУ

ПОСИЛАННЯ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ:

https://drive.google.com/file/d/1Mo3M5HlKu6-zT7aK8JDksaA8DYSecyZG/view?usp=sharing

8 вправ для самодопомоги при стресі та емоційному напруженні:

https://drive.google.com/file/d/1JX9fO_IXLqpTV6TMjtuDmosYl-U4FGB1/view?usp=share_link  

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ ТА ЗНИЖЕННЯ ТРИВОГИ У ЗДОБУІВАЧІВ ОСВІТИ

Мультфільм  КЗ ДНМЦ ПС    "Обійми дядечка Петра" -   

за посиланням: https://www.facebook.com/natali.luginets/videos/3248881975330938/?idorvanity=273346713875356

Мультфільм КЗ ДНМЦ ПС “Обійми тітоньки Марії” - 

 зв посиланням: https://drive.google.com/file/d/1RqV_fWgMDtJpHvXs4crQD_NR0ez_tYRP/view?usp=share_link

18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми

Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Торгівля людьми – це сукупність таких ознак: 

• вербування;
• перевезення;
• передача;
• продаж; 
• усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі;
• використання у військових конфліктах;
• залучення до злочинної діяльності; 
• трансплантація чи насильницьке донорство; 
• примус до заняття проституцією; 
• рабство і ситуації, подібні до рабства;
• примусова праця;
• залучення в боргову кабалу;
• використання шантажу, погроз, насильства.

Якщо:

• Вас силою примушували працювати;
• Вам не виплатили обіцяної заробітної плати;
• у Вас відібрали паспорт чи інші документи;
• Вас насильно утримували, контролювали;
• Вам погрожували, шантажували;
• Вас змушували до жебрацтва;
• Вас втягнули у проституцію, порнобізнес;
• Ви стикнулись з обманом, насильством;

• Сексуальна експлуатація, примушування до проституції.
• Використання у порнобізнесі.
• Трудова експлуатація.
• Примусове жебрацтво.
• Примусове втягнення у злочинну діяльність.
• Торгівля людьми з метою вилучення органів тощо.

ПІДТРИМКА ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД  ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ:

• правова, психологічна, соціальна та матеріальна;
• відновлення документів;
• сприяння у працевлаштуванні;
• медичне обстеження та лікування.

Соціальний відеоролик "Зупини торгівлю людьми" ЗА ПОСИЛАННЯМ: 

https://www.youtube.com/watch?v=ovo-kJhcrL0 

Оцінюючи зусилля України в боротьбі з торгівлею людьми, необхідно зазначити, що наша держава однією з перших у Європі ухвалила закон про кримінальну відповідальність за здійснення зазначеного злочину.

Так, ключовими актами у національному законодавстві, що діє у сфері протидії торгівлі людьми є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України “Про протидію торгівлі людьми”, Закон України “Про охорону дитинства”, Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” тощо.

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

10жовтня  - Всесвітній день психічного здоров'я

Ментальне здоров'я (психічне здоров'я) – це стан благополуччя, при якому людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти.

В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку. Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання, перехід з молодшої ланки до середньої, — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив. Сором, відчуття провини, самотності, неспроможності — це можливі наслідки тривалого стресу. Початок чогось нового в навчанні може посилювати ці стани, і зараз діти особливо потребуватимуть підтримки батьків і педагогів.

В межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською старувала комунікаційна кампанія.

Мета кампанії – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров'я, дати розуміння та показати інструменти, які допоможуть українцям дбати про свій внутрішній стан.

У межах кампанії створено спеціальну сторінку: http://howareu.com (howareu_program), де запропоновані контакти, посилання, поради, продукти, техніки та методики, які допоможуть піклуватися про ментальне здоров'я – своє та людей поруч.

Facebook – https://www.facebook.com/howareu.program

Instagram – https://www.instagram.com/howareu_program

YouTube – https://www.youtube.com/@howareu_program

Twitter – https://twitter.com/howareuprogram

Telegram – https://t.me/howareu_program

TikTok – https://www.tiktok.com/@howareu_program

Viber  – https://invite.viber.com/?

g2=AQAyHzQp6XJwmVCkkkXeWJVdLF8eAQa8Pzq3NYgcLWJGls3sN3tGibu5P%2BEH0rsb

1. Всеукраїнський урок з ментального здоров'я 7-11 класи: «ТИ ЯК? Повертаємось до школи!»: https://megogo.net/ua/view/22559086-vseukrains-kiy-urok-z-mental-nogo-zdorov-ya-7-11-klasi-ti-yak-povertaiemos-do-shkoli.html?video_view_tab=description
2. Всеукраїнський урок з ментального здоров'я 1-6 класи: «ТИ ЯК? Повертаємось до школи!»: https://megogo.net/ua/view/22559076-vseukrains-kiy-urok-z-mental-nogo-zdorov-ya-1-6-klasi-ti-yak-povertaiemos-do-shkoli.html

1. Аптечка психологічної самодопомоги від Всеукраїнської програми ментального здоров’я “ТИ ЯК?”: Аптечка.pdf - Google Диск
2. Психологічні онлайн-консультації Teenergizer для дітей та підлітків: Консультації | Teenergizer
3. Національна гаряча лінія для дітей та молоді La Strada для підтримки в будь-яких життєвих ситуаціях: 0 800 500 225

02.10 - 06.10 - Тиждень протидії булінгу "Стоп булінг!"

Сьогодні все частіше в шкільному середовищі звучить слово «булінг». У перекладі з англійської воно означає знущання, цькування чи залякування.

Булінг відрізняється від звичайної суперечки між дітьми тим, що супроводжується фізичним чи психологічним насиллям: дитину висміюють, залякують, б’ють, псують речі. 

Найбільш поширені різновиди цькування: психологічне і фізичне. Вони відрізняються за низкою ознак.

До психологічних прикмет того, що дитина зазнає булінгу належать: відсутність у дитини друзів, страх ходити до школи, занижена самооцінка.

Ознаками фізичного булінгу можуть бути зламані іграшки, зіпсовані особисті речі, брудна шкільна форма, синці. Через поширення ролі Інтернету і соціальних мереж з’явився новий вид цькування – кібербулінг. Один із його проявів – це надсилання погрозливих та образливих текстових повідомлень.Фахівці радять, що дитині не варто намагатися вирішити ситуацію самостійно. Краще звернутися до батьків, вчителів або дорослих, яким дитина довіряєю

Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.

Приклади включають:

• поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;
• надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;
• видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Для дітей та підлітків ІНТЕРНЕТ залишається світом розваг та спілкування з друзями.                     Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, одним відео в соціальній мережі чи повідомленням може ховатися справжня небезпека, наразі збільшується кількість випадків небезпечної поведінки дітей в мережі інтернет, соціальних групах, що загрожує їхньому життю, здоров’ю та безпеці.

Дуже важливо формувати поведінку дітей в Інтернеті, інформувати про небезпеки, з якими можуть стикнутись діти в мережі та про способи захисту себе та дітей в інформаційному просторі.

інформації за посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=espwzDTLVkE

https://drive.google.com/drive/folders/10NYnF6QEUCT5xP5kIpinA2kLrAsvVGyl

Інтернет під час війни: правила поведінки в інформаційному просторі для дітей:

https://drive.google.com/drive/folders/10NYnF6QEUCT5xP5kIpinA2kLrAsvVGyl

Практична допомога для  батьків

під час адаптаційного періоду до школи:

1) Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, не вживайте образливих слів.
2) Не підганяйте, розраховуйте час – це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили – дитина в цьому не винна.
3) Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
4) Зустрічайте зі школи дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
5) Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
6) Частіше хваліть малюка, за будь-яку перемогу і не акцентуйте увагу на невдачах;
– якщо крихітці легко дається рахунок і не виходить правопис, то розповідайте йому, як він здорово рахує, а якщо він старатиметься, то обов'язково навчиться так само добре писати. У ваших силах вселити маляті волю до перемоги.
7) У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї.
8) Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть,зніме напруження, допоможе спокійно заснути,відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм добрим ставленням.
9) Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль,поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження, тому регламентуйте додаткове навантаження (гуртки, секції).
10) Якщо з'являються такі стани як втома, порушення сну, виникає дратівливість, плаксивість, знижується апетит, маса тіла, виникають труднощі психологічного характеру (почуття страху, негативне ставлення до навчання, учителя тощо) – найчастіше це симптоми шкільної дезадаптації дитини.

• Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

 • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

 • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

 • Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

 • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

 • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

 • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

 • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

 • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

 • Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

• Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Багато батьків вважають, що підготовка до школи обмежується умінням

читати, писати і рахувати. Але це, насправді, - лише верхівка айсберга.

Підготовка до школи – питання набагато більше і складніше.

У теорії ні писати, ні читати, ні тим більше задачки вирішувати дитина не

повинна вміти. У кожному разі, звичайна школа зобов’язана прийняти дитину і навчити її цьому. Але на практиці, краще, якщо дитина буде мати уявлення про навчальну діяльність, інакше малюку буде важко наздогнати навчальний темп, або дитина буде відставати від більш підготовлених однолітків і відчувати себе незатишно серед однокласників.

Основні моменти, які необхідно врахувати при підготовці малюка:

 розвиток загального кругозору (найкращий спосіб розширити горизонт знань - це бесіди з дитиною «про життя», спільне читання книжок і обговорення їх подій);

 вивчення цифр і букв, кольорів і геометричних фігур, понять право / ліво, маленький / великий, вузький / широкий та інше;

 по можливості - вміння читати (досить по складах хоча б) і рахувати (досить в межах 10);

 в обов’язковому порядку розвиток дрібної моторики, простіше кажучи, дитині необхідні заняття, розвиваючі спритність кистей і пальчиків.

Необхідність цього пояснюється і у розвитку вміння писати, і у розвитку мови (у структурі мозку дитини обидва ці центри щільно «зчеплені»).

Щоб розвивати моторику дитині потрібно побільше ліпити, малювати, працювати з конструктором, займатися з дрібними предметами, такими, наприклад, як намистинки, монетки, сірники, зубочистки. З цих предметів можна робити намисто, фенички, викладати картини, створювати аплікації – все це розвиває, крім іншого, ще й увагу, і посидючість дитини;

 тренування пам’яті. Відмінно підійде заучування віршиків і текстів пісень (крім розвитку пам’яті, це дасть можливість блиснути в школі на заняттях вашому малюкові);

 вміння аналізувати, класифікувати. Це звучить складно – «причинно-наслідкові зв’язки», - але насправді мається на увазі, що дитина може переказати прочитану історію сама, структурувати її, виявити, що і в якій

послідовності сталося, вміє зібрати ціле з частин картинки, розкласти предмети за якогось певного ознакою, наприклад, за кольорами, розмірами або принадлежністю (їжа, іграшки, одяг).

Проте слід розуміти, що навички дитини та її здібності і психічна зрілість - не одне і те ж. Крім того, батьки часто забувають, що важливі не стільки вміння, скільки пізнавальна активність дитини - жага знань, бажання пізнавати нове.

Нерідко батьки помилково сприймають власного малюка, як «посудину для знань», яку потрібно наповнити, а не як «факел», який необхідно запалити.

Крім запасу знань, підготовка до школи передбачає наступні вміння дитини:

 спілкуватися, розуміти і застосовувати поведінкові норми;

 не боятися контактувати з однолітками і дорослими;

 вміти відстоювати власну позицію словесно, аргументовано;

 усвідомлювати значення навчання в школі, порядок і правила навчання;

 вміти підкорятися правилам, розуміти, що таке дисципліна;

 мати бажання вчитися, позитивну мотивацію до навчання;

 вміти за своєю ініціативою і цілеспрямовано працювати над завданням, планувати, організовувати свої дії, усвідомлювати їх наслідки. Як приклад можна навести збір свого портфеля в школу і виконання домашніх завдань – це дитина повинна робити самостійно, інакше, якщо з першого класу ви залишите це за собою, то, як підтверджують психологічні дослідження, з імовірністю 70% цей обов’язок, так і залишиться на

батьківських плечах до самого випускного;

 мати позитивне ставлення до світу, а головне до самого себе.

Ще одним важливим моментом є готовність організму дитини до школи. У перший рік навчання навантаження на імунітет буде дуже серйозним, тому обов’язково займіться фізичною підготовкою дитини та оздоровленням перед вступом до школи.

Гарячі лінії психологічної допомоги:

• Інтернет-платформа психологічних консультацій «Розкажи мені»

Психологічна підтримка  https://t.me/psy_support

• Тeenergizer (для підлітків)    https://teenergizer.org/uk/consultations/
• Гаряча лінія PIN (людина в біді)   https://ukraine.peopleinneed.net/ua/kontaktna-informatsiia
• ізраїльська кооперація - Безкоштовно, дистанційного онлайн-сервісу для українських родин, які потребують медичної та психологічної допомоги         https://www.kaf-assist.org/?fbclid=IwAR0LeMPV5ML9U_kmwFoivG8yEFleRHw-gYEhREv2XKRl_FPGaQXzTX7g7q

• Психічне здоров'є для України     і https://www.facebook.com/108912897259781/posts/497914748359592/
• Психотерапевт від Укрінформу    https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3414596-psihoterapevt-so-treba-znati-pro-samodopomogu-pid-cas-vijni.html
• Група Психологічна допомога українцям під час війни         https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022
• Фонд «Маша» спільно з центром нейропсихології «Рівновага»         https://forms.gle/419aQaXLMzk3FADA7

• Гаряча лінія «Варто Жити»     тел.         5522 — lifecell та Vodafone (дзвінки безкоштовні)    38 (093) 170 72 19 — Kyivstar (за тарифами оператора)

• ТЕЛЕФОНИ ВОЛОНТЕРІВ БЕЗКОШТОВНОЇ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ ФАХОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ "СТОП, ПАНІКА":https://ukraineisforever.notion.site/ukraineisforever/ax-925902b5c48a4d7589fdeff2deba6233

ЯК ПЕРЕЖИТИ ПІДЛІТКОВУ КРИЗУ ? 

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. 

Пропонуємо дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.

Батьківський тривожний опитувальник

Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком.  Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так».

• Ви помітили зміни в поведінці підлітка?
• Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)?
• Чи часто ця поведінка трапляється?
• Чи триває вона понад два тижні?
• Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини?

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей.

Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

• постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
• порушення сну, жахливі сновидіння;
• постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
• надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
• низька концентрація уваги;
• постійна дратівливість;
• руйнування стосунків;
• занурення в себе;
• очікування небезпек або поразки;
• панічні атаки;
• сприйняття нового як загрози.

Дізнатися більше за посиланням:

https://drive.google.com/drive/folders/1-beJ-_JVC_udqlAYHlBLbkU6UaYam0cB?usp=share_link

​

Як проявляється тривога у дітей?

Ознаки тривоги:

• швидка втомлюваність;
• труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
• порушення засинання і неспокійний сон;
• втрата апетиту або його посилення;
• вологі або холодні долоні чи ступні;
• постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
• очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
• постійний плач чи надмірна плаксивість;
• надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
• нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
• тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

5 вправ, щоб знизити тривогу

https://drive.google.com/file/d/181EEe1TjskRAVNvnEoErIjIlFDVcK-My/view?usp=share_link

"8 порад подолання стресу у дітей під час війни від психологів ЮНІСЕФ Україна"

 https://www.youtube.com/watch?v=VAjqU5oTZnY

Як подолати паніку (вправи від Світлани Ройз)

https://drive.google.com/file/d/1Mo3M5HlKu6-zT7aK8JDksaA8DYSecyZG/view?usp=share_link

• Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
• Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
• Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
• Не знати відповідей на всі питання — нормально.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЙ ДИТИНИ - ЗА ВІКОМ -  НА СТРЕСОГЕНУ ПОДІЮ

ПОСИЛАННЯ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ:

https://drive.google.com/file/d/1Nq_QaQa4oPVnd2_0Rv8fJoBFjC4ljszw/view?usp=sharing

ЯК ПОДАЛАТИ ПАНІКУ

ПОСИЛАННЯ ДЛЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ:

https://drive.google.com/file/d/1Mo3M5HlKu6-zT7aK8JDksaA8DYSecyZG/view?usp=sharing

8 вправ для самодопомоги при стресі та емоційному напруженні:

https://drive.google.com/file/d/1JX9fO_IXLqpTV6TMjtuDmosYl-U4FGB1/view?usp=share_link  

МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ ТА ЗНИЖЕННЯ ТРИВОГИ У ЗДОБУІВАЧІВ ОСВІТИ

Мультфільм  КЗ ДНМЦ ПС    "Обійми дядечка Петра" -   

за посиланням: https://www.facebook.com/natali.luginets/videos/3248881975330938/?idorvanity=273346713875356

Мультфільм КЗ ДНМЦ ПС “Обійми тітоньки Марії” - 

 зв посиланням: https://drive.google.com/file/d/1RqV_fWgMDtJpHvXs4crQD_NR0ez_tYRP/view?usp=share_link

12 грудня  - 16 грудня

1 ГРУДНЯ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДом

• В жодному разі НЕ РОЗГОЛОШУЙТЕ ВІЛ-статус без згоди людини. Зважаючи на стигматизацію, все ще поширену в суспільстві, ВІЛ-позитивні люди розкриваються далеко не завжди. Зазвичай, це відбувається, коли особа почуває себе впевнено, усвідомлює, що може не лише відстояти власні права, але й не наразити на осуд близьких. 

31 жовтня - 04 листопада

Тиждень  профорієнтації "На порозі майбутнього"

1. Інформацію про професійні плани дитини можна одержати тільки в ході відвертої розмови з нею, ні в якому разі не на бігу. Найкраще завести розмову як би «до речі». При цьому намагайтеся проявляти терпіння, такт і щиру зацікавленість.

2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти, з чим це пов'язано.

3. Корисно запропонувати дитині попрацювати на осінніх або зимових канікулах, вибравши якесь конкретне заняття.

4. Якщо Вас засмучує професійний вибір дитини, не відмовляйте його і не забороняйте йому щось категорично. Намагайтеся з'ясувати, на чому грунтується його вибір.

5. Якщо старшокласник тільки мріє, а нічого не робить, треба допомогти йому скласти конкретний план, обговоривши, скільки часу у нього є і що необхідно встигнути.

6. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.

Якщо:

17 жовтня - 21 жовтня

Тиждень відповідальності.

Що це за день і яка його мета? 

Всеукраїнський День відповідальності людини – державне свято України, яке, починаючи з 2021 року, відзначатиметься щороку 19 жовтня у день народження Богдана Гаврилишина, автора «Декларації відповідальності людини». Метою відзначення є якісне перетворення українського суспільства у контексті розуміння та підвищення рівня відповідальності, а також вшанування пам’яті великого українця. Ініціатива встановлення Всеукраїнського дня відповідальності людини належить Фонду родини Богдана Гаврилишина.

• Богдана Гаврилишина нагороджено орденом Свободи – найвищим орденом України, яким можуть нагородити іноземця (зберіг громадянство Канади). Відповідний указ 21 жовтня 2016-го видав Президент України, нагородивши Богдана Дмитровича за «визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність». Серед інших кавалерів ордена Свободи – король Швеції Карл XVI Густав, американський сенатор Джон Маккейн, Джордж Сорос, ексвіцепрезидент США Джо Байден та очільники 10 держав.

Україна стала першою країною у світі, що прийняла День відповідальності людини як загальнодержавне свято. 

З 2022 року команда Фонду родини Богдана Гаврилишина спільно з партнерами ініціювала запровадження Міжнародного дня відповідальності людини.

3 жовтня - 7 жовтня

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Законодавством України виділено чотири види домашнього насильства та насильства за ознакою статі: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне.

Фізичне насильство – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті постраждалої.

Психологічне насильство – насильство, пов'язане з дією однієї особи або групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього (-ої).

Більше інформації можна знайти на веб-ресурсах інформаційної кампанії 

«Розірви коло» https://rozirvykolo.org/

офіційному сайті Громадської організації "Волонтер" - https://volunteer.kiev.ua/

офіційному сайті Громадської правозахисної організації "Ла страда" - https://la-strada.org.ua/

офіційному сайті Українського фонду "Благополуччя дітей" - https://childfund.org.ua/diialnist/shkola-bezpeki-tyam

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї-ВАЖЛИВА СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА

Зазвичай існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах — це проблема тільки неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак за деякими дослідженнями це зовсім не так.

Насильство властиве для всіх соціальних груп і не залежить від економічного становища родини в цілому. В Україні проблема домашнього насильства практично не вивчалася. Тільки протягом останнього часу теми насильства у родині стали предметом публічного обговорення. Для того, щоб перемогти реальне зло, його треба зазнати, відкрито обговорити проблему та шукати шляхи вирішення.

За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї — це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю». Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б'є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти.

Закон розрізняє такі види домашнього насильства:

• Фізичне насильство в сім'ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.
• Сексуальне насильство в сім'ї — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї. Психологічне насильство в сім'ї — це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю.
• Економічне насильство в сім'ї — це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого. Причинами ж того, чому жінки не подають скарг у зв’язку з насильством, є тиск суспільних і родинних обставин та бажання зберегти відносини. Культурні та релігійні традиції також присутні серед перешкод, що ускладнюють боротьбу з насильством. Вдосконалення правової оцінки насильства в сім’ї багато в чому залежить від усвідомлення громадськістю та самими жінками того, що насильство в сім’ї є злочином.

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:

- управлінь та відділів у справах сім'ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

- відповідних підрозділів органів внутрішніх справ — дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

- центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- центрів соціально-психологічної допомоги;

- центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;

- неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім'ї.

Громадська організація «Ла Страда-Україна» - одна з провідних неурядових організацій України у сфері захисту прав жінок та дітей. Діяльність організації направлена на попередження домашнього насильства, впровадження гендерної рівності та вдосконалення системи захисту прав та інтересів дитини. ГО «Ла Страда-Україна» повідомляє, що з 25 листопада 2017 року Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації переходить на новий загальноєвропейський номер 116123 (безкоштовно з мобільних телефонів).

Слід пам'ятати, що відмова у прийнятті заяви не допускається!

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СКОЄННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Доволі тривалий час в Україні ставлення до домашнього насильства залишалося суто „домашнім”, а суспільство переважно закривало очі, мовляв, не варто пхати свого носа в чужі справи. Тому, в реальному житті постраждалі члени сім`ї та діти частіше залишалися сам на сам із домашнім терором.

За новим законом до кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні заходи:

- терміновий заборонний припис - застосовується стосовно кривдника у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалого. Цей припис виноситься підрозділами органів Національної поліції України за власною ініціативою та за результатами оцінки ризиків або заявою постраждалого на строк до 10 діб.

- обмежувальний припис - спрямований на забезпечення безпеки постраждалого шляхом тимчасового обмеження прав кривдника. Його надає суд за заявою постраждалого чи його представника, на строк до шести місяців.

Також, суд може застосовувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого(яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

- заборону перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

- обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у присутності її;

- заборону наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою , навчанням, лікуванням чи з інших причин;

- заборону листування, телефонні переговори з особою, яка постраждала від домашнього насильства, або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб;

- направити її для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Відтепер до Кримінального кодексу введено спеціальну статтю, яка чітко визначає, що умисне, систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою кривдник перебуває у сімейних відносинах, може загрожувати йому тюремним терміном до 5 років.

ЩО РОБИТИ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї?

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Якщо життя у Вашій сім’ї перетворилося на жах, зволікати не варто. Складіть заздалегідь план своїх дій – що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують Ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з Вами будуть діти – також підготуйте все необхідне.

Визначте не одне, а декілька місць, де Ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким Ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.

Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки Ви і ніхто, крім Вас, не має права забирати їх.

Якщо Вам чи Вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові поліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.

Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення – скористайтеся безкоштовними консультаціями соціальних служб та неурядових організацій.

Де отримати безкоштовні консультації:

- Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 386 (короткий номер з мобільного).

- Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500 225 або 772 (для дзвінків з мобільного).

Пройти онлайн - тест "Що для тебе насильство?" можна за посиланням:

https://nonviolence.ed-era.com/what-is-violence

ЗупинимоСНІД - доки він не зупинив нас!

СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.     1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом.     Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.     Збудник — вірус, що має вигляд спіралі у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.     ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, внаслідок чого активізується, так звана, умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.     Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе при: статевому контакті з інфікованим; кровообміні з інфікованим (в тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків); вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.       Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу[3]. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується до 6 відсотків.     ВІЛ не передається через поцілунок, спільному користуванні туалетом або ванною, посуду, при рукостисканні, через укуси комах

Профілактика правопорушень серед підлітків.

ПРОФІЛАКТИКА ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Складовими цієї важливої справи є формування у підлітків правильних потреб та інтересів, підвищення їх правосвідомості.
Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, з стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, з розпадом сім’ї, з розповсюдженням інших соціально негативних явищ.

Принципи, на яких базується сучасна система профілактики злочинності:

1. Проактивний, відновний підхід запобігає правопорушенням, усуваючи причини та обставини, що можуть спонукати підлітків чинити протиправні дії .
2. Врахування психологічних особливостей .
3. Повага до суспільних цінностей.

4. Визнання прав дитини .(

         В першу чергу  - це залучення до профілактичної роботи представників правоохоронних органів, а також органів місцевої влади і соціальних служб, які об'єдналися для надання безпосередньої допомоги в кожному конкретному випадку, в цьому полягає комплексний підхід до роботи з дітьми та молоддю, що виявляють девіантну чи делінквенту поведінку.
 

Три рівні профілактики:

Первинна профілактика спрямована на налагодження позитивної соціальної взаємодії підлітків. Основними суб'єктами профілактичної діяльності на цьому рівні є система освіти та шкільні служби порозуміння (ШСП), які під час тренінгів та «кіл» проводять ціннісно-орієнтоване навчання підлітків навичкам конструктивної взаємодії.
 

Вторинна профілактика необхідна тоді, коли кримінальна міліція у справах дітей або дільничний міліції реєструють адміністративне правопорушення або інший прояв девіантної  поведінки. На заплановані виховні заходи запрошуваються  такі спеціалісти, як юрист, інспектор у справах неповнолітніх, нарколог, гінеколог, і т.д. Після проведення таких заходів значно збільшується число консультацій з питань виховання та навчання підлітків.

Третинна профілактика застосовується щодо підлітків, які скоїли правопорушення або злочини. Тож мета профілактики цього рівня — реабілітація правопорушника таповернення його в громаду. Для цього залучають належні ресурси громади та створюють середовище підтримки, що допомагає усунути причини кримінальної поведінки.

Очікувані результати профілактики підліткової злочинності:
- Зменшення кількості випадків девіантної та делінквентної поведінки серед дітей, які навчаються в закладах освіти.
- Зменшення кількості повторних правопорушень серед осіб.

Напевне, немає кращої картини в світі, ніж дитина, що посміхається на руках у щасливої матері. Так повинно бути, це знають всі. А тому тяжко знайти відповідь, чому деякі неповнолітні тікають з рідної домівки, жебракують, надають перевагу безпритульності. Невже маленька людина може почувати себе затишніше на вулиці ніж у сім’ї?

Приклад батьків – найпотужніший фактор виховання. А тому серед безпритульних неповнолітніх більшість таких, що виховувалися і виховуються в неблагополучних, асоціальних сім’ях, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, зловживають алкоголем, наркотиками, мають проблеми з законом, і за своїми дорослими проблемами вони, на жаль, не бачать проблем малечі.

За визначенням ЮНІСЕФ, “діти вулиці – це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування”.

До “дітей вулиці” в Україні слід віднести такі групи неповнолітніх:

- безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сім’ї; діти, котрих вигнали з дому батьки;

- бездоглядні діти – діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх;

- діти-втікачі з навчально-виховних закладів – діти, яких не влаштовують умови життя й виховання у цих закладах, які зазнали психологічного, фізичного або сексуального насилля у закладах інтернатного типу або притулках.

Однією з причин зростання правопорушень серед неповнолітніх є послаблення виховної функції сім’ї або відсутність догляду та контролю за поведінкою дитини з боку батьків. Найбільшу криміногенну небезпеку становить формування у сучасних підлітків потреби в алкоголі, що спонукає їх до пошуків будь-яких шляхів отримання коштів для його купівлі, призводить до зняття соціального контролю, імпульсивної, неконтрольованої свідомістю поведінки.

Загрозою для бездоглядних та безпритульних дітей є насильство з боку дорослих. Діти вимушені йти на вулицю й отримувати не позитивне виховання і догляд батьків, а «виховання вулиці», яке призводить до тих самих асоціальних проявів щодо однолітків та дорослих. Жорстокість знищує позитивну свідомість неповнолітніх членів сучасного суспільства.

Дитяча бездоглядність і безпритульність не можуть залишати байдужим жодного свідомого громадянина, оскільки у фізичній та моральній занедбаності дітей криється джерело небезпеки для майбутнього суспільства, його здоров’я та моральності.

Найголовніше – повернути дітям відчуття безпеки та відновити довіру до суспільства, створивши всі необхідні умови для виховання та розвитку, оточивши їх атмосферою особливої уваги і турботи в рідній сім’ї.

Безпритульними прийнято називати дітей, які були покинуті батьками, які самі залишили сім’ю чи, які перебували у дитячих закладах і не мають певного місця проживання.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.

Основними причинами виникнення такого явища як дитяча бездоглядність та безпритульність є безробіття, зростання цін на продукти першої необхідності, зокрема і дитячі, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата цінності інституту сім’ї, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, відсутність роботи з організації дозвілля дітей за місцем його проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми.

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрету дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо. Бездоглядні та безпритульні діти в Україні — це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед бездоглядних, а особливо серед безпритульних дітей частка хлопців вища, ніж частка дівчат.

З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії виявляти сім’ї, які неспроможні виконувати виховні функції, вживати заходів для запобігання соціальному сирітству, створювати належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей, поширювати форми сімейного виховання, влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, забезпечити підготовку та перепідготовку батьків-вихователів та прийомних батьків, фахівців закладів соціального захисту дітей, збільшувати обсяги фінансування заходів щодо подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, а вирішення таких проблем покладати не лише на відповідні служби, але й вирішувати суспільством в цілому.

 Шкідливі звички — ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично.

Шкідливі звички:

• Ігрова залежність – патологічна схильність да азартних ігор. Гра починає домінувати в житті, що призводить до зниження соціальних, професійних, матеріальних та родинних цінностей
• Інтернет- залежність – це невиправдано довге, патологічне перебування в інтернеті. Ознаки: нав’язливе прагнення постійно перевіряти електронну пошту – збільшення часу, проведеного в мережі онлайн – збільшення кількості грошей, які витрачаються на інтернет-послуги
• Техноманія – бажання постійно оновлювати вже наявні телефони, комп’ютери, телевізори та побутову техніку, купувати все більш нові і вдосконалені моделі. Ця залежність веде до депресій, нервових розладів у разі, якщо немає фінансової або будь-якої іншої можливості придбати бажану річ
• Звичка гризти нігті – хвороба, з непереборним бажанням гризти нігті і задирки
• Клацання суглобами – починається це «захоплення» зазвичай ще в дитинстві і звичка «хрустіти пальцями» залишається на все життя – суглоби постійно травмуються і втрачають рухливість, зростає ризик появи раннього артрозу
• Звичка гризти олівець або ручку – може бути наслідком нервового напруження. Людина, що гризе будь-які предмети заносить в рот додаткові мікроби, що може привести до різних захворювань (фарингіт, ангіна, тонзиліт, запальні захворювання шлунка, кишечника), а також викликати пошкодження емалі зубів.
• Пхикання або істерики у дітей – така поведінка часто зустрічається в кризові періоди (особливо в 1,5 і в 3 роки) – це ще не шкідлива звичка Якщо кожною істерикою дитина домагається, чого хоче, то тоді з істеричної дитини надалі виросте істеричний дорослий!

Найбільш шкідливі:

 – наркоманія,

 – алкоголізм,

 – токсикоманія,

 – тютюнопаління.

Кожна з цих звичок викликає залежність людини від тієї чи іншої речовини, яку вона вживає.

Це хронічна інтоксикація організму нікотином. ВООЗ вважає паління найбільшою загрозою дляздоров’я жителів земної кулі після ядерної війни, голоду та чуми.

Виявляється, якщо людина палить:

• 1 – 9 цигарок – скорочує своє життя на 4,6 р;
• 10 -19 цигарок – на 5,5 років;
• 20 – 39 цигарок – на 6,2 роки;

НІКОТИН миттєво потрапляє в кров через альвеоли легенів. Дія нікотину на органи:

• запаморочення;
• м’язова слабість;
• розширення зіниць;
• слинотеча;
• блідість шкіри;
• зниження артеріального тиску (АТ);
• прискорення серцебиття;
• зниження апетиту;
• проблеми зі сном.

У випадку неможливості продовжувати паління, розвивається психічний і фізичний дискомфорт :

• дратівливість,
• нездатність зосередити увагу,
• розладу сну,
• загальна слабість,
• головний біль,
• шум у вухах,
• біль в області серця,
• відсутність апетиту та ін.

Паління на 6-8 тижні вагітності жінки призводить до появи «вовчої пащі» або «заячої губи» у дитини.У дітей, матері яких палили під час вагітності, на 40% підвищується ризик розвитку аутизму.

Наслідки паління:

• Хвороби серцево-судинної і травної систем:
• розвиток ішемічної хвороби серця,
• гіпертонічна хвороба,
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки,
• гіперацидний гастрит,
• гастродуоденіт,
• хронічний ларингофарингіт,
• бронхіт,
• пневмосклероз,
• емфізема легенів,
• рак легенів (росте паралельно росту споживання тютюнових виробів).

Електронні цигарки призводять до опіків та травм – загрози життю.

АЛКОГОЛІЗМ – захворювання викликане систематичним вживанням спиртних напоїв. Характеризується патологічним потягом алкоголю, розвитком психічної і фізичної залежності (абстинентний синдром після припинення вживання).

У випадках довготривалої течії хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами.

Алкоголізм називають “хворобою номер три” після серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Кожна 25 смерть у світі – від алкоголізму. Більшість ДТП трапляються через стан алкогольного сп’яніння водія. Вживання алкоголю призводить до збільшення вчинення людьми правопорушень, вбивств та інших злочинів. 

(Від грец. Narke заціпеніння, сон + mania безумство, пристрасть, потяг) – хронічні захворювання, викликані зловживанням лікарськими або нелікарськими наркотичними засобами.

Наркотик – це отрута, яка руйнує не тільки внутрішні органи людини, але його мозок і психіку.

Ознаки наркотичного сп’яніння:

• розширені або звужені зіниці;
• “блискучі”, червоні або мутні очі, напівопущені повіки;
• рухи і мова, як у п’яної людини, але відсутній запах алкоголю з рота;
• запах коноплі, ацетону, бензину або клею;
• сонливість із засипанням сидячи або стоячи, іноді засипають з відкритими очима;
• збудженість, ейфорія;
• почервоніння обличчя або блідість з жовтизною;
• часте чухання кінчика носа, чола, всього тіла;
• пітливість, тремтіння кінцівок;
• неуважність або задума;
• скарги на нудоту, блювання;
• мова невпопад, сміх без причини;
• сліди від ін’єкцій, особливо по ходу вен – множинні або у вигляді одного щільного вузлика (результат багаторазових проколів вени в одному і тому ж місці).

26-го червня Міжнародний день боротьби з наркоманією і незаконним обігом наркотиків. Україна займає шосте місце за темпами поширення наркоманії серед 50 європейських держав. Наркотики охопили всю країну, а особливо – південну її частину. В Україні зареєстровано понад 87 тисяч наркозалежних. Щороку кількість хворих (офіційних) збільшується на 12 тисяч осіб.

Тому, не варто пробувати жодного разу те, що несе за собою величезну небезпеку, навіть якщо вам пропонують спробувати лише раз знайомі, тому, що залежність може з’явитися навіть після першого разу вживання наркотиків, алкоголю чи тютюнопаління, це хибний шлях, який може зіпсувати життя вам і вашій сім’ї та родині.

Шкідливі звички руйнують людство, нехай краще у вашому житті буде місце для здорового способу життя, доброти та добрих вчинків!

Права дітей. Що про них треба знати?

ЧОМУ ДИТИНА ПОРУШУЄ ЗАКОН?

За посиланням: https://protocol.ua/ua/pravoporushenya-i-zlochynu-ditey/

Рекомендації

практичного психолога

батькам першокласника:

 Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем,  досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові  підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

 Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі.   Обґрунтуйте їх необхідність.

 Дитина має право на помилку . Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це правомірно.

 Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

 Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

 Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.

 У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.

 Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

 У зв’язку із соціальною позицією школяра, в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина , ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

 Навчання  — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

Успіху вам!

Рекомендації батькам

з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

За посиланням:

https://vseosvita.ua/news/poradi-psihologa-ak-pidgotuvati-ditinu-do-skoli-ta-ne-zihati-z-gluzdu-4152.html

1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.

10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

Поради щодо подолання стресу

СТРЕС – це захисна реакція організму, спрямована на допомогу людині в подоланні складних життєвих ситуацій.

Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе.Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви дістанетеся до кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.

2. Сплануйте свій день.Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу.

3. Навчіться керувати своїми емоціями.

Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющить очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на іншу — ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удасться впоратися з хвилюванням.

4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу посмішку, організм продукуватиме бажані гормони радості.

5. Відпочивайте разом із сім’єю.

6. Фізичні вправи знімають нервове напруження.

7. Музика – це теж психотерапія.Найкращим варіантом вважається класика або джаз.

8. Бувайте на дворі, гуляйте, сидіть в парку.Розслабитися і заспокоїтися допоможуть глибокі вдихи і спокійні звуки природи. Ранкова легка пробіжка буде не менш корисною.

9. Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.

10. Постійно концентруйтеся на світлих сторонах життя та подіях – це збереже здоров’я і сприятиме успіху.

11. Спілкування з тваринами.Численні дослідження показали, що домашні тварини позитивно впливають на нервову систему і допомагають впоратися з негативними емоціями і переживаннями.

12. Їжте морозиво – там є компонент, який покращує настрій. І банан – в ньому є сиротин, гормон щастя.

• Відкинь цю думку.
• Усе буде добре.
• Проблема вирішиться.
• Це не варте хвилювання.
• Я зосереджуюся на своєму диханні.
• Я почуваюся здоровою.
• Я абсолютно спокійний.
• Як я міг непокоїтися через дрібниці.
• Думаю розважливо.
• Спокійно обмірковую свої подальші дії.

 Рекомендації  батькам першокласників :

• Радійте Вашій дитині!
• Розмовляйте з дитиною спокійним голосом.

• Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю.

• У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

• Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо.

• Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

• Допомагайте дитині осягнути склад числа.

• Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. 

• Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов'язково всі члени родини).

• Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

• Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

Рекомендації  батькам п’ятикласників:

• Головне – абсолютне прийняття дитини зі всіма її перевагами і недоліками. Це запорука порозуміння в родині.

• Намагайтеся зрозуміти, з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи до старшої.

• Створюйте у дитини позитивне ставлення до школи. Не висловлюйтесь негативно про школу, вчителів у присутності дитини, навіть якщо вам здається, що для цього є підстави.

• Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня і зручне робоче місце вдома.

• Не виконуйте домашнє завдання замість дитини. Дайте їй зрозуміти, що мета вашої присутності – підтримка.

• Створіть дитині емоційний комфорт вдома, навчіться правильно спілкуватися з підлітком. Щоденно цікавтесь шкільними справами дитини, виявляючи увагу і терпіння.
•  

• Радійте досягненням своєї дитини. Не будьте скупими на хвалу, помічайте навіть незначні успіхи і досягнення. В жодному разі не порівнюйте його з іншими дітьми, давайте оцінку не дитині, а її вчинкам.

• Не залякуйте дитину. Страх гальмує її діяльність.

• Під час зустрічі з невдачами у навчанні намагайтесь розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій.

• Не змушуйте дитину працювати «на оцінку», тому що це більш за все провокує шкільні страхи, що пов’язані з невпевненістю в своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок чи їх очікуванням.

• Створіть своїй дитині спокійне середовище для навчання.

БЕЗПЕКА В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки?

Інтернет-ризики для дітей

• "Дорослий" контент: еротика, азартні ігри, реклама тютюну та алкоголю.

• Незаконний контент: порнографія.

• Он-лайн насильство: заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, насильства, суїцидальної поведінки, сексуальної експлуатації тощо.

• Розголошення приватної інформації, яка може бути використана проти дітей та їхніх родин.

• Контент, що може задати фінансових збитків - короткі номери й платні сервіси, що тарифікуються окремо, різного роду лотереї, тощо.

• Інтернет-залежність.

Захист  дитини  під час перебування її в мережі:

1. Виконання трьох основних правил:

a) Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації:

• Регулярно обновляйте операційну систему.

• Використовуйте антивірусну програму.

• Застосовуйте брандмауер.

• Створюйте резервні копії важливих файлів.

• Будьте обережні при завантаженні нових файлів.

•  

б) Захистіть себе в он-лайні

• З обережністю розголошуйте особисту інформацію.

• Думайте про те, з ким про що розмовляєте.

• Пам'ятайте, що в Інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі відверті.

•  

•  

в) Дотримуйтеся правового поля

• Законів потрібно дотримуватися навіть в Інтернеті.

• Дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування
  При роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе.

•  

2. Створіть безпечну зону та контролюйте дотримання дитиною меж цієї зони.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. 
Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.

Азартні ігри в Інтернеті

Багато дітей люблять використовувати Web для пошуку розваг, таких як онлайнові ігри. Інколи, коли вони шукають новий ігровий сайт, вони також можуть натрапити на сайт з азартними іграми. В той час, як більшість звичайних ігор є законними для використання дітьми, ігри на віртуальні гроші та азартні ігри на реальні гроші не є законним. 
 

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

• Опановуйте інтернет разом із дитиною.

• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.

• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

• Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів.

Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

Шпаргалка для батьків 

за посиланням

https://life.pravda.com.ua/society/2019/06/1/237073/

                                    «ДОМАШНЄ  НАСИЛЬСТВО»

Проблема домашнього насильства над дітьми наразі стає актуальним питанням для роз’яснення населенню, адже не кожен розуміє, що таке домашнє насилля взагалі.

Домашнє насильство це – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають однією сім’єю, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі».

 «Дуже  часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство».

Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію.

«Якщо раніше за домашнє насильство була виключно адміністративна відповідальність, то тепер – кримінальна. За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.

Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.

Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис.

Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців, і його видає лише суд.

Чи виховання ременем це – насильство? Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження.

Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи.

«Якщо дитина маленька, то з нею має працювати психолог і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують вчити математику, вона вважає насильством».

Запобігання шкідливим звичкам

та роль батьків в розвитку стійкої потреби дітей

щодо здорового способу життя

Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування, драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до шкідливих звичок.

Результати обслідувань школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення:

1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.

2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.

3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.

4) Вплив авторитетної для підлітка людини.

5) Прагнення демонстративного протесту.

Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вони є у батьків?

Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:

• батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;
• батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.

Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?

Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами.

• терпимість;
• увага;
• тактовність і делікатність;
• обов’язкове дотримування слова як важливого інструменту в родинних стосунках;
• уміння поставити себе на місце дитини;
• гнучка система контролю, яка не пригнічує підлітка, а підтримує його;

Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.

• Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте.

Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Він складається з трьох частин: Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?");

• Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині , що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).
• Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла".

Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд. Тому завжди покладайтеся на "мову тіла".

• Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами.

Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.

• Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям.

Якщо Ви підозрюєте, що Ваша дитина експериментує з алкоголем або наркотиками, Вам краще негайно звернутися за допомогою до спеціалістів.